FacebookПідписатися на RSS

Диференційований підхід на заняттях самостійної художньої діяльності. Ефективність методу диференціації.

«Хто спостерігав дітей, той знає, що дитина щаслива тоді , коли вона цілком займається ділом, яке її захопило».
К.Д.Ушинський

/Files/images/domashka.jpgСамостійна художня діяльність дітей – один з видів їхньої самореалізації. Саме під час самостійної художньої діяльності дитина стає більш самостійною, спостережливою, виявляє інтерес до оточуючого, бережливе ставлення до природи, вміє себе зайняти.

Художня праця, виготовлення виробів з глини, паперу, створення композицій з природного, покидькового матеріалу сприяють розвитку естетичного смаку, координації рухів, розвитку дрібної моторики рук, розумового розвитку, розвитку зв’язного мовлення.

Але один і той же вид діяльності не може подобатися всім дітям без винятку. Саме тому у своїй роботі з дітьми застосовую метод диференціації – своєрідний поділ дітей на групи –

за рівнем розвитку (адже не всі діти однаково розвинуті, хтось швидше сприймає матеріал, хтось повільніше);

за інтересами (комусь подобається аплікувати, а дехто полюбляє ліпити чи працювати з тістом, а хто й вишивати, шити).

Прагнення до діяльності К.Д.Ушинський назвав основним законом дитячої природи . Дивлячись на своїх вихованців, як вони старанно працюють, я переконуюсь, що це дійсно так. От восени ми вирішили створити композицію з осіннього листя – з берези, дуба, клена, горобини,черешні , верби, шапочок від жолудів, з ягід горобини. Спочатку я показала зразки робіт з осіннього листя, діти вибрали композицію «Осінній букет». Потім розподілились на групи за інтересами : одні викладали і приклеювали вазу з шапочок від жолудів, інші - працювали саме з листям вибирали те, яке найбільш підходило до гармонійно складеного букета, а третя підгрупа – нанизувала ягідки горобини на нитку, для оздоблення рамки. За кілька хвилин підгрупи закінчили свою роботу і створили гарну осінню композицію, яка довго прикрашала нашу групову кімнату і нагадувала про те, що без природи життя неможливе, і виховання без неї немислиме.

Отже, вміти щось робити, виготовляти своїми руками – це чудовий дар, який стане у нагоді не тільки в дитинстві, а й протягом усього життя. Діти старшої групи з великою охотою прагнуть щось виготовити власноруч. Я , як вихователь, стимулюю їх до такого виду діяльності. От нещодавно на занятті «Народні умільці нашого міста» ми згадували про чудовий наш край, його талановитих людей. І щоб закріпити почуте, під час практичних завдань, самі перетворилися на народних майстрів, також застосовуючи метод диференціації. Дівчата показали свої вміння, пришивши ґудзик, одна підгрупа хлопчиків вправно виліпили народний посуд – глечик, кухлик, куманець, миску, чайник – побули справжніми гончарами, а інші діти побували в ролі агрономів – вони з макаронних виробів створили композицію «Пшеничне поле». На мій погляд, такі заняття прищеплюють культуру праці, розвивають індивідуальні здібності та інтереси вихованців, також вчать слідкувати за технікою безпеки при роботі з інструментами.

Щодо диференціації, то застосовую цей метод практично на кожному занятті – і на заняттях з грамоти, що дає змогу працювати усім дітям по мірі свого розвитку (наприклад, звуковий аналіз слів – одні діти легко розберуть трискладове слово, а інші поки що зможуть розібрати слово з трьох звуків), але головне те , що вони розуміють, що чим позначати. Так само і на заняттях з математики – розв’язуємо приклади, задачі, логічні вправи, відповідно до рівня розвитку.

Диференційований підхід дає змогу виявити здібності дитини, щоб потім їх продовжувати розвивати, також дає змогу кожній дитині працювати відповідно до своїх сил, розумового потенціалу, і що найголовніше – нікому не дає нудьгувати під час будь-якого заняття.

Кiлькiсть переглядiв: 1044