Врахування принципів ейдетики при вивченні віршів з дошкільниками
Пам’ять дається нам від народження, але користуватися нею вчимося все життя. Нікого не треба переконувати, яке важливе значення пам’яті в нашому житті, тож її розвитку слід приділяти якнайбільше уваги із самого малку. У статті, яку пропонуємо, йдеться про особливості дитячої пам’яті, різні способи запам’ятовування, які, зокрема, ґрунтуються на принципах ейдетики, а також методи розучування віршів з молодшими та старшими дошкільниками.
Коли дорослий каже дитині: “Нумо вивчимо віршик до свята!” — він не завжди замислюється, який складний психічний процес доводиться запускати у дію. Усе, що бачимо, чуємо, відчуваємо, може зберігатися в пам’яті протягом тривалого часу. Навіть важко собі уявити, скільки образів, слів, знаків, спогадів ми пам’ятаємо. Саме завдяки пам’яті у нашій свідомості поєднуються минуле, теперішнє та майбутнє: ми можемо порівнювати свій сьогоднішній досвід з попереднім, здатні запам’ятовувати нову інформацію й користуватися нею в потрібний момент.
За яким принципом наш мозок вирішує, що зберегти, а що — відкинути? Його можна порівняти з особливим фільтром, що просіює всю інформацію, регулюючи таким чином навантаження мозку. Відомо: найкраще запам’ятовуємо те, що викликає в нас інтерес, тож дуже важливими є стимул, мотивація. Так, людина, яка вважала себе зовсім нездатною до вивчення іноземних мов, у короткий термін легко опановує мову, потрапивши в стресову ситуацію в іншій країні. Особливо добре запам’ятовується емоційно забарвлена інформація — сумні та веселі моменти нашого життя.
Цікавих висновків дійшов професор Володимир Слуцький з університету Огайо, який, порівнявши короткочасну пам’ять дітей і дорослих, виявив, що п’ятирічні малята запам’ятовують більше деталей. Дослід було поставлено так: діти й дорослі переглядали багато фотографій тварин, а потім мали розпізнати вже бачене під час повторного перегляду. На багатьох кадрах були зображені, скажімо, котячі мордочки, — схожі, але різні. Тож дорослі точно згадували лише 7% знімків, а діти віком до п’яти років — 31 %. Виявилося, що піддослідні зовсім по-різному аналізували знімки: дорослі вдавалися до так званого аналізу за категоріями (кіт, собака, кінь), а діти встановлювали схожість предмета з раніше побаченим. Тобто дорослий, установивши, що на картинці кіт, уже не звертав увагу на інші деталі. Дитина ж намагалася зіставити окремі риси тварин з побаченим раніше, завдяки чому частіше впізнавала “саме цього кота”.
Пам’ять дошкільнят особливо багата на образи окремих предметів, у неї є цінна властивість — фотографічність. Це — найсприятливіший період для розвитку та вдосконалення пам’яті, коли малята ставлять безліч запитань і сприймають великий потік інформації.
У 4-5 років дитина починає розповідати про події свого минулого, тепер вона може порівнювати предмети, навіть якщо не має їх перед очима. У цей період у малюків переважає мимовільна пам’ять, тому вони запам’ятовують вірші, фрази без напруження.
Після 4 років у дитини поступово формуються довільні процеси. На цьому етапі важливо використовувати ігри, які сприяють розвитку пам’яті, уваги.
У 5-6 років, маючи певний рівень розвитку довільних уваги й пам’яті, дитина може самостійно поставити собі завдання щось пригадати чи запам’ятати.
Пам’ять — наша здатність зберігати й у потрібний момент упізнавати й відтворювати те, що раніше бачили, чули, читали, переживали.
Це варто всіляко заохочувати, залучаючи дошкільнят до ігор і вправ, контролюючи правильність засвоєння інформації. Коли діти йдуть до школи, всі навички, які вдалося прищепити в дошкільному віці, стають базою для їхніх шкільних досягнень.
Зрозуміло, що прийоми запам’ятовування і пригадування малюк не винаходить сам, тут потрібна грамотна допомога дорослого. Обсяг пам’яті дитини багато в чому залежить від того, наскільки в неї розвинені увага, сприймання, мовлення, мислення, тобто від усебічного її розвитку.
Дитячу пам’ять порівнюють з пластиліном. Віршики, пісеньки, репліки персонажів фільмів і мультфільмів, незнайомі іноземні слова, ніби дістають відбиток у свідомості дитини. Малюк зовсім не ставить перед собою завдання щось запам’ятати, а просто його увага затримується на тому, що справило враження, зацікавило. Така пам’ять називається мимовільною і має цікаву особливість. Виявляється, навіть просто розглядаючи картинки, малята їх зазвичай запам’ятовують. А якщо їм іще запропонувати придумати для цих картинок якесь слово або ж згрупувати зображення предметів за певною ознакою, скажімо: обладнання для саду, кухні, дитячої кімнати тощо, результат буде помітно^ кращим.
Довільна пам’ять активізується в дітей віком 4-5 років. Наприклад, малюкові треба вивчити вірш. Спочатку він тільки усвідомлює завдання, а от як це зробити, поки що не знає. Йому має допомогти дорослий, запропонувавши способи легшого запам’ятовування, як-от: спочатку проказати вірш повністю, потім повторити по кілька рядків окремо. Так дитина поступово опановує спеціальні дії запам’ятовування.
Наша пам’ять зберігає все: почуття, враження, слова, рухи. За цим принципом розрізняють емоційну, образну, словесно-логічну та рухову пам’ять.
У ранньому віці малюк учиться бігати, стрибати, умиватися, застібати ґудзики, зашнуровувати черевики тощо. Без рухової пам’яті все це було б неможливо. У 4-6 років робота рухової пам’яті малюка ускладнюється. Займаючись спортом, танцями, музикою, він учиться запам’ятовувати, зберігати й відтворювати в певному порядку складніші рухи.
Цьому сприяють спеціальне тренування під керівництвом дорослого, який спочатку показує дітям послідовність рухів, а потім стежить за правильністю їх виконання.
Маля вже з перших днів запам’ятовує мамине обличчя, її запах, дотик рук. Його пам’ять дуже багата на образи окремих об’єктів, колись бачених чи відчутих: смак молока чи цукерок, запах ялинки, звуки музики, м’яка на дотик шерсть кішки, голоси близьких. Це образна пам’ять, що базується на чуттєвих враженнях: зорових, слухових, дотикових, смакових, нюхових.
Словесно-логічна пам’ять — здатність запам’ятовувати слова, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в їхніх істотних зв’язках і співвідношеннях. Вона розвивається в дитини паралельно з мовленням. Завдання пригадати певні слова дорослі починають ставити до дітей уже в ранньому дитинстві, запитуючи: “Як це називається? Хто це? Як тебе звати? Як робить кішечка?”. Таке пригадування важливе насамперед для розвитку навичок спілкування і взаємин з іншими людьми.
Емоційна пам’ять —збереження та відтворення людиною емоцій та почуттів. Запам’ятовуються не самі емоції, а й предмети та явища, які їх викликають, що, в свою чергу, застерігає від можливих небезпек або ж, навпаки, підштовхує до дій. Наприклад, якщо раптом дитина обпеклася гарячою праскою або її подряпала кішка, то надалі набутий досвід може обмежувати її “допитливість” краще за будь-які заборони дорослих. Або ж дитина просить батьків показати їй улюблений мультфільм чи почитати знайому книжку. Передати їхній зміст малюк ще не може, зате добре пам’ятає, що мультфільм дуже смішний, а книжка — цікава. Це — робота емоційної пам’яті.
Здавна люди намагалися придумати прийоми, які допомагали б легше запам’ятовувати потрібну інформацію, щоб зберігати її якомога точніше та довше. Цей досвід передавався від покоління до покоління під загальною назвою мнемотехніка (від гр. мнемо — пам’ять).
♦ Повторення. Коли інформація запам’ятовується в такий спосіб, вона зберігається в тимчасовому “сховищі”, але протягом перших шести годин відбувається інтенсивне забування. Щоб щось запам’ятати надовго, повторюйте матеріал з такими інтервалами: через 15-20 хвилин; через 8-9 годин; через 24 години.
♦ Групування. Важливо навчити дитину “організовувати” матеріал, тобто групувати його в процесі вивчення й знаходити зв’язки між елементами нової інформації, а також між новими та старими знаннями. Майже кожний матеріал можна умовно поділити на частини, теми, групи, наприклад у казці розрізняють зачин, основну частину та кінцівку.
♦ Структурушання. Щоб текст сприймався як єдине ціле, варто встановити смислові зв’язки між його частинами.
♦ Класифікація. Інформацію класифікують за різними критеріями, наприклад тварини і рослини, слова знайомі і незнайомі.
♦ Добудовування матеріалу. Якщо інформацію важко логічно пов’язати, то її легше запам’ятати, придумавши якісь зв’язки та додавши щось своє до того, що треба запам’ятати.
♦ Пошук опорного пункту. Щоб запам’ятати цілі сторінки тексту, можна використати кілька опорних пунктів як своєрідний план для пригадування, або мнемічний план.
♦ Аналогія. За допомогою цього прийому встановлюється подібність, певна схожість у цілому різних предметів та явищ. Вивчивши одне визначення як зразок, інші можна запам’ятовувати за аналогією. Наприклад, “математика — наука, що вивчає...”, “біологія — наука, що вивчає...”.
♦ Схематизація. Іноді новий матеріал легше запам’ятати, схематично зобразивши його зміст. Якщо, наприклад, треба вивчити віршик, можна намалювати до нього кілька схематичних картинок, за якими буде легше відтворювати весь текст.
♦ Ейдетика. Ейдетичні прийоми полягають у тому, що інформацію запам’ятовують, спираючись на певні чуттєві образи: зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові. Зокрема, саме ейдетичні прийоми лежать в основі розповідання за сюжетними малюнками, ілюстраціями чи асоціативними картинками. Аркуш розкреслено на окремі віконця-квадратики, в кожному з яких вміщено графічне зображення окремого слова — у такий спосіб дитина досить легко розповідає вірш, а потім і запам’ятовує його. Такі “картинки” відкладаються в пам’яті дуже міцно й надовго.
Усі перелічені прийоми по-своєму допомагають запам’ятовувати, зберігати й відтворювати інформацію великого обсягу. А щоб доцільно застосовувати їх, потрібна практика та допомога мам і тат, вихователів і вчителів у виборі найоптимальнішого способу.
Знання віршів збагачує словник дитини, формує навички правильної вимови, виховує культуру мовлення. Поезія сприяє естетичному, моральному й емоційному розвитку. Крім того, розучування віршів розвиває пам’ять, особливо якщо робити це регулярно та із застосуванням правильних методів. Розглянемо їх докладніше.
♦ Поступове збільшення обсягу розучуваного матеріалу. Обсяг інформації має бути таким, щоб його можна було запам’ятати майже з першого разу. Наприклад, спочатку оберіть вірш і прочитайте його дитині від початку до кінця (цей етап обов’язковий, оскільки розуміння змісту заучуваного також сприяє ефективнішому запам’ятовуванню). Після цього запропонуйте вивчити перший рядок вірша. Ви читаєте цей рядок — дитина його повторює. Рядок із чотирьох-п’яти слів не складно відтворити 5-річному малюкові. Бажано повторити його кілька разів поспіль, але щоразу по-новому: з різною силою голосу (тихо - голосно), з іншим ритмом (швидко-повільно), з логічним наголосом на іншому слові, з іншим емоційним тлом (похмуро, весело, спокійно, бадьоро, сумно тощо). Покажіть дитині, як це можна зробити. Аналогічно вивчивши з малюком другий рядок, після невеличкої паузи запропонуйте йому кілька разів повторити вже обидва рядки. Таким чином вивчіть увесь віршик. Щоб діти краще оволоділи цим способом, варто використовувати короткі віршики з 4 рядків. Легко запам’ятовуючи такі віршики, згодом діти так само просто й залюбки заучуватимуть складніші твори.
♦ Переведення словесної інформації в образну форму. Цей метод можна застосовувати як одночасно з першим, так і самостійно. Оскільки вірші зіткані з образів і метафор, переводити словесну інформацію в образну форму не так уже й складно. Запропонуйте дитині під час прочитання та повторення кожної строфи заплющувати очі й уявляти, ніби вона дивиться мультфільм або розглядає картинку такого змісту. Ці образи мають бути максимально яскравими й конкретними. Для прикладу доберіть кілька картинок до якогось вірша і покажіть, як це конкретно можна зробити. Зі збільшенням кількості заучуваних рядків мають послідовно з’являтися й нові образи відповідно до сюжету. Запропонуйте малюкові трохи поекспериментувати: хай спробує пограти з римою, змінити якісь деталі в сюжеті або зовнішній вигляд персонажа тощо. Незмінними мають залишатися лише послідовність образів та основний зміст. Така вправа буде захопливою, емоційно насиченою й дуже корисною для дітей, сприятиме розвитку їхньої уяви, образного мислення, пам’яті.
♦ Переказування вірша своїми словами. Прочитавши вірш один раз чи двічі, попросіть дитину переказати його: хай спробує описати своїми словами те, про що в ньому йдеться, що роблять персонажі чи який пейзаж змальовано. Можна допомогти малюкові навідними запитаннями. Мета такого переказування — якнайглибше проникнути у зміст вірша, встановити різноманітні смислові зв’язки між елементами тексту. Така змістова обробка матеріалу значно полегшить його запам’ятовування.
Навчіть дитину всіх трьох методів і спробуйте застосовувати їх одночасно, дотримуючись такої послідовності: спершу прочитати увесь вірш, потім його
переказати і лише після цього заучувати по рядку з паралельним переведенням текстової інформації в образну форму.
На принципі поєднання уяви і позитивних емоцій побудовано методику Л.Валуєвої, яка допомагає краще запам’ятовувати інформацію з опорою на образи. Іншими словами, рядки вірша краще запам’ятовуватимуться, якщо кожний з них проілюструвати образними картинками. Ефективність підвищується майже вдвічі.
Опис методики
♦ Поділити вірш на блоки (по 2 або 4 рядки).
♦ Намалювати образні картинки до кожного блоку вірша (бажано, щоб ці картинки придумували й малювали самі діти, але можна використовувати й готові, прості та зрозумілі зображення).
♦ Прочитати вірш, послідовно розташовуючи картинки.
♦ Розповідати вірш за асоціаціями з цими картинками.
♦ Заключний етап — розповідь вірша без опори на картинки.
Не варто нав’язувати дітям асоціації чи образи, які їм абсолютно незрозумілі.
Вивчаючи вірші за цією методикою, дошкільнята можуть не лише розвиватися, а й отримувати велике задоволення.
Пам’ятаймо!
♦ Найсприятливіший вік для вивчення віршів — 4-5 років. Саме в цей період починає активно розвиватися пам’ять малюка.
♦ Щоб вірш легко вчився, його зміст має відповідати вікові, темпераменту й інтересам дитини.
♦ Читати вірш треба емоційно й виразно.
♦ Перш ніж почати з дітьми вивчення вірша, дорослий має сам потренуватися читати його виразно. А ще краще, щоб дорослий знав цей вірш напам’ять.
♦ Діти краще запам’ятовують вірші, в яких вони можуть прямо поставити себе на місце головного персонажа. Якщо віршик “розіграти”, влаштувавши театралізоване дійство, то запам’ятовування буде ще легшим і радіснішим.
Для прикладу подаємо кілька планів з асоціативних картинок для розучування віршів та скоромовок з молодшими та старшими дошкільнятами.
Скоромовка
У літак час сісти лису —
З міста він летить до лісу,
А лисиця й лисенята
Виглядати будуть тата.
Сама в хаті
Кошенятко чеше вуса
Лапками двома,
В магазин пішла матуся,
В хаті я сама.
Підмету гарненько в хаті,
Молока дам кошеняті,
Своє ліжко застелю,
Квіти в горщику поллю,
Заплету я кіски русі
І чекатиму матусю.
Лист до птахів
Як живеться вам, птахи,
На гребінчиках дахів?
На вітрах зимових лютих
Ви не мерзнете, птахи?
Залітайте-но до мене,
поговоримо в теплі,
чаю вип’ємо з варенням
та з’їмо духмяний хліб.
Ви розкажете мені
про життя в височині,
навчите мене літати
і виспівувать пісні.
Ну, а я казок навчу вас –
буду вам щодня читати,
хай улітку їх почують
ваші славні пташенята.
А. Костецький
.jpg)
.png)