Семінар-практикум
Модернізація підходів в роботі з родиною
Мета: систематизувати знання педагогів про співпрацю з родинами вихованців; сприяти змістовності планування взаємодії дошкільного закладу та сім’ї, використанню дієвих форм співпраці з батьками; досягти ефективності підвищення кваліфікації педагогів завдяки застосуванню структурних схем та моделей
План семінару-практикуму
(із супроводом презентації див. у кінці тексту)
1. Сім’я й дошкільний навчальний заклад –інститути соціалізації дитини.
2. Обґрунтування важливості взаємозв’язку дошкільного закладу з родинами вихованців.
3. Інсценування притчі «Пекло та рай» (про необхідність взаємодії).
4. Нові підходи до формування суб’єкт – суб’єктної взаємодії з батьками.
5. Категорії батьків, як партнерів співпраці (небайдужі однодумці, споживачі та гості).
6. Як налагодити партнерські відносини із різними категоріями батьків вихованців.
7. Обговорення за круглим столом (рекомендації для активного слухання, інформативна бесіда, розмова для отримання порад, повідомлення поганих новин).
8. Ділова гра «Суд над новими підходами в роботі з родиною та нетрадиційними формами співпраці»
9. Ділова вправа «Визнач позицію» (девіз співпраці із батьками)
10. Перегляд відеоролику – притчі «Все залишає свій слід»
Часто-густо виховні зусилля педагогів не мають адекватного результату. Згодом це яскраво проявляється в школі, коли у дітей з’являються проблеми з соціальною поведінкою. Тому доки робота з батьками наших сьогоденних і майбутніх вихованців не набуде належного рівня, ширини і глибини, доти і більшість наших зусиль у роботі з дітьми будуть марними.
Річ у тім, що структура мислення і поведінки дитини визначається розвитком мозку саме в період дошкільного дитинства. Той потенціал соціального і морального здоров’я, що закладається у дитини протягом перших 5-6 років життя, визначає всю її долю в подальшому житті. Це не просто слова, це - наукові данні. Отже, всі ми родом з дошкільного дитинства – доброзичливий і жорстокий, працелюбний і ледар, геній і сіра посередність. Тому таким важливим є виховання дитини у дошкільному віці.
Головну роль в усіх виховних аспектах завжди відігравало й продовжує відігравати зростання дитини в родинному колі, адже родина – перший суспільний щабель у житті людини. Цьому сприяє і нова «філософія» роботи з сім’єю: за виховання дітей і їх розвиток несуть відповідальність батьки, а всі інші інститути виховання та освіти, включаючи дошкільні навчальні заклади, мають цьому сприяти.
Сім’я й дошкільний навчальний заклад – два важливі інститути соціалізації дитини. Про це наголошує базовий компонент дошкільної освіти в Україні: «Дошкільний заклад виступає своєрідним посередником між вузьким родинним колом, з якого виходить малюк, і незнайомим світом, до життя якого він має прилучитися». Тому ми маємо зрозуміти, що виховні функції ДНЗ та сім’ї є різними, але для всебічного розвитку дитини необхідна їх взаємодія. Якщо ДНЗ сприяє інтеграції дитини в соціумі, то сім’я повинна забезпечити індивідуалізацію розвитку дитини.
Ця думка підкріплюється законом України «Про дошкільну освіту», де зазначено: «Відвідування дитиною дошкільного навчального закладу не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати й навчати її в родинному колі». Як бачимо, у цьому законі поважне та, водночас, вимогливе ставлення до сім’ї виголошується одним із принципів дошкільної освіти, тобто сім’я із засобу педагогічного впливу на дитину перетворюється на його мету.
На думку науковців та практиків позитивні результати виховання дошкільників можливі лише за умови співробітництва з родинами вихованців. Адже батьки мають виконувати свої прямі обов’язки, брати участь у житті дитячого садка і відповідати за успіхи та невдачі своєї дитини. Саме так, за збігу і відмінностей батьківських очікувань і педагогічних уявлень могла б формуватися траєкторія розвитку дитячого садка й система управлінських дій.
Видатний педагог В.О. Сухомлинський вважав сім’ю невід’ємним компонентом соціальної структури суспільства. Стабільність і моральне здоров’я суспільства багато в чому залежать саме від сім’ї, етичних норм, які панують у ній, рівня родинного виховання. Сім’я – первинний осередок, де «шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання, тут, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають гілки, квіти і плоди. Сім’я – джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».
На сьогодні сім’я і виховання дітей у сім’ї розглядаються в наукових дослідженнях, як соціальна, культурологічна, демографічна, нормативно – правова, педагогічна проблема. Заради об’єктивності зазначимо, що за радянських часів через надмірну заполітизованість, авторитарність, система дошкільного виховання не могла донести до кожної родини всі свої здобутки, тож на певному етапі перестала прогресувати. Певна інформація надходила до батьків через сухі матеріали стендів, формалізовані доповіді вихователів на батьківських зборах. Організація життєдіяльності дітей, зміст навчально-виховної роботи з ними були невідомими батькам, залишаючись за дверима закладу. Це породжувало негативні чутки, необ’єктивні оцінки та судження, що завдавало шкоди репутації дитячого садка, знижувало престиж професії вихователя. Завдяки загальним позитивним тенденціям суспільного розвитку сьогодні дошкільні навчальні заклади зорієнтовані на такі пріоритети: особистісна спрямованість, відкритість змісту, форм, методів роботи. Завдяки тісному співробітництву дошкільного закладу з батьками навколо дітей створюється атмосфера довіри, взаєморозуміння, підтримки.
Інсценування притчі «Пекло та рай» (про необхідність взаємодії).
Одного разу праведна людина розмовляла з Богом і запитала його: "Господи, я б хотів дізнатися, що таке Рай і що таке Пекло".
Бог підвів його до двох дверей, відкрив одну і провів людини всередину. Там був великий круглий стіл, на середині якого стояла величезна чаша, наповнена їжею, яка пахла дуже смачно. Людині шалено захотілося їсти.
Люди, що сидять навколо столу, виглядали голодними і хворими. Всі вони виглядали вмираючими від голоду. У всіх їх були ложки з довгими - довгими ручками , прикріпленими до їхніх рук .
Вони могли дістати чашу, наповнену їжею, і набрати їжу, але так як ручки у ложок були занадто довгі, вони не могли піднести ложки до рота .
Праведна людина була приголомшена виглядом їх нещастя. Бог сказав : "Ти побачив Пекло" .
Потім вони попрямували до другої двері . Бог відчинив її .
Сцена, яку побачив чоловік, була ідентичною попередньої. Тут був такий же величезний круглий стіл, та ж гігантська чаша, яка змушувала його рот наповнюватися слиною. Люди, що сиділи навколо столу, тримали ті ж ложки з дуже довгими ручками. Тільки на цей раз вони виглядали ситими, щасливими і зануреними у приємні розмови один з одним .
Людина здивувалася : " Як це можливо? Я не розумію .." .
" Все просто " , - посміхнувся Бог , - "Вони навчилися годувати один одного".
Висновок: люди навчилися взаємодіяти, допомагаючи один одному.
У сучасній теорії набуває поширення концепція соціал-конструктивізму, суть якої полягає в тому, що люди конструюють свою (соціальну) реальність в процесі взаємодії з іншими, один з одним. Важливу роль в цьому процесі відіграє саме діалог. В актуалізації суб’єкт – суб’єктної взаємодії з батьками, дошкільний педагог виступає як фасилітатор (анг. facilitator – допомагати, полегшувати, сприяти). Педагогічна взаємодія з сім’єю полегшує досягнення цілей, поставлених перед дошкільним закладом (практичний стимул), робить важливий внесок в єдиний процес виховання дитини в сімейному та освітньому середовищі (педагогічний стимул), також участь батьків є певною формою демократизації та культурної взаємодії, що особливо важливо в умовах полі культурного простору (соціальний стимул).
Такий підхід, по-перше сприяє зближенню в дитячій свідомості образів педагога та членів сім’ї за рахунок набуття цими найближчими людьми спільних рис, певного уподібнення. Зокрема, образ педагога, що формалізується, пом'якшується, споріднюється з образами батьків. Водночас дитина починає сприймати членів родини не лише як людей, що обслуговують її, задовольняють всі примхи, витримують вередуна тощо, але і як авторитетних вимогливих вихователів, носіїв цікавої інформації, багатьох корисних вмінь, особливих здібностей. Але таке сприймання дошкільниками дорослих людей з найближчого оточення в дитячому садку і вдома неможливе, якщо робота з батьками обмежуватиметься традиційними формами роботи, як то: батьківські збори, групові та індивідуальні консультації, бесіди, оформлення «батьківських куточків». Тут потрібні зовсім інші підходи.
Насамперед важливо змінити об’єкт – суб’єктивні відносини, тобто усвідомити самим і переконати членів родини, що вони є суб’єктами навчально-виховного процесу.
По-друге, співпраця з батьками передбачає також активну допомогу з їхнього боку в створенні умов успішного розгортання освітнього процесу: дизайн групових приміщень або окремих тематичних куточків у них, холів, оформлення музичного та спортивного залів, підготовка їх до свят, озеленення майданчиків, виготовлення ігрової атрибутики тощо. При цьому важливо забезпечити залучення дітей до діяльності, яка зближує всіх її учасників, налагоджує справжню взаємодію в тріаді «батьки-діти-вихователі», сприяє формуванню в дітей базових якостей особистості (відповідальності, самостійності, креативності, працелюбності та ін.).
Співпрацею з дошкільним закладом в ідеалі має бути охоплений весь батьківський контингент, а не лише найактивніші його члени. Можна виділити ще й таку категорію батьків, як небайдужі однодумці. Їх чимало. Через зайнятість, дефіцит часу вони не можуть брати безпосередню участь в педагогічному процесі, проте цікавляться життям своїх малюків у дитячому садку, жваво відгукуються на будь-які ініціативи педагогів і завжди готові надати допомогу групі, закладу, а отже, спроможні співпрацювати на партнерських засадах. Саме до них вихователь може звертатися найчастіше з окремими дорученнями, проханнями, які попри свою епізодичність, дають батькам можливість жити проблемами групи, бути у курсі справ у ній. До речі, саме вони охочіше за інших відгукуються на запрошення в міру можливості відвідувати дитячий садок з метою ознайомлення з організацією життєдіяльності дітей, спостереження за ними в дитячому колективі і переймають для себе прийоми взаємодії з дітьми.
З позицій нових підходів, співпраця педагогічного колективу, батьків вихованців може відбуватися таким чином:
- батьки за домовленістю з адміністрацією можуть очолити гурткову роботу (як додаткову освітню послугу) в масштабах усього дошкільного закладу. Таку ініціативу важливо підтримувати, особливо, з огляду на те, що реалізується вона безкоштовно;
- періоди підготовки до свят, оскільки вони об’єднують дітей і дорослих спільними переживаннями та справами, створюють атмосферу піднесеності, сюрпризності, веселого настрою;
- активна допомога батьків у створенні умов для успішного розгортання освітнього процесу: дизайн групових приміщень або окремих тематичних куточків, озеленення майданчиків, виготовлення ігрових матеріалів
Спочатку до участі в педагогічному процесі варто залучати мінімальну кількість батьків, яка згодом може зростати по мірі того, як батьки набуватимуть досвіду педагогічної взаємодії з дітьми і матимуть менше допомоги з боку вихователя.
Найбільш закритими для взаємодії на рівні «педагог-родина» є батьки, яких можна об’єднати в категорію споживачі та гості. Вони ставляться до дошкільного закладу як до установи, яка зобов'язана надати їм певний комплекс з догляду, навчання і виховання їхніх дітей (що цілком справедливо!), відмежовуючись від будь-якої участі у житті дитячого садка або групи. Подекуди вони гіперкритично ставляться до роботи закладу, висуваючи завищені вимоги до його роботи, висловлюючи незадоволення якістю освітніх послуг. І все це – на тлі хронічної відмови допомогти, взяти участь чи хоча б просто відвідати організовані вихователем відкриті покази різноманітних фрагментів навчально-виховного процесу.
Щоб налагодити партнерські відносини з «гостями» та «споживачами», важливо насамперед зацікавити їх, показати результативність діяльності дошкільного закладу через позитивні зрушення в емоційному стані, здоров'ї, навчальних досягненнях їхньої дитини порівняно з її попередніми результатами без зіставлення з іншими дітьми. У цій справі на передній план виступають:
– мотивація та авансована наперед оцінка, які програмують на конкретний позитивний результат їхньої взаємодії з вихователями та активної участі в житті групи, на відкритість, довірливість, толерантність у стосунках. («Цю справу ми можемо довірити Вам», «Ваша участь допоможе Сашкові швидше звикнути до дитячого садка»).
– різні способи інформування батьків: усне спілкування, демонстрування та коментування продуктів дитячої діяльності, естетичне оформлення стендів, які містять цікаву для батьків інформацію, перегляд касет з відеозаписами різноманітних фрагментів з життя групи;
– висока оцінка внеску батьків у забезпечення життєдіяльності дітей у групі (заклеїли вікна у групі – стало тепліше, допомогли пошити штори – у спальні стало набагато затишніше; допомогли оформити куточок книжки, намалюють картинки до текстів, стежать за порядком;відвідали фізкультурне свято в садку – дитина зраділа, виявила більше організованості, активності, вправності в рухах тощо);
– педагогічна рефлексія, яка передбачає обмін враженнями від участі у житті дошкільного закладу, переосмислення батьками своєї ролі та місії вихователя, поглядів на дитину не як на об'єкт, а як на суб'єкт виховання за такого підходу згодом певна частина байдужих та гостей поповнить лави небайдужих однодумців.
Як бачимо, активізація батьків на основі індивідуального та диференційованого підходів, діалоговості у взаємодії – справа цілком реальна, хоч і непроста і потребує неабиякої майстерності від педагога.
Обговорення за круглим столом.
Спілкування з окремими батьками може бути продуктивним у разі дотримання таких порад:
Рекомендації для активного слухання:
– намагайтеся уважно слухати;
– давайте короткі, стимулюючі відповіді (кивання, відповіді типу «ммм», «о так»), дайте співрозмовнику закінчувати свої речення. Не перебивайте його;
– не нав'язуйте ідей, думок, відчуттів, критики, вирішення чи порад. Це завжди можна зробити пізніше;
– виявляйте співчуття не в словах, а у поведінці;
– зверніть увагу на манеру говорити: інтонацію, підвищення голосу; слухайте не тільки слова, а й відчуття, які стоять за ними;
– активне слухання забирає багато часу, тому запасіться часом для розмови.
Деталі хорошої розмови.
Умови: підготовка; атмосфера; положення; підсумок.
Підготовка до розмови: яка ціль розмови? Коли і де буде відбуватися розмова? Як довго вона буде тривати? Хто присутні? Яка моя роль і роль інших у цій розмові? Що буде з’ясовуватися? Що я очікую від розмови? Яку реакцію і аргументи я можу очікувати від інших і що робити з цим? Якої інформації я потребую?
Положення: як лідер розмови, ви повинні бути спроможним слухати і дивитися на батьків, не оцінюючи їх. Будьте чесні і відкриті.
Атмосфера. Можна запропонувати каву чи чай. Не вживайте складних слів під час розмови з батьками, пристосовуйтесь до їхнього рівня розмови.
Підсумок. Заздалегідь подумати про висновок.
Інформативна бесіда
Батьки – це перші, хто відповідає за дитину. В ДНЗ ви берете частину відповідальності на себе. Разом ви ведете дитину до самостійності і емоційної стабільності. Для вас важливо бути хорошим партнером.
Важливо звернути увагу на наступне:
• Ознайомити з метою цієї бесіди.
• Повідомляти інформацію коротко і зрозуміло.
• Задавати питання, що стосуються різних аспектів.
• Уникати кліше: «я розумію, що ви маєте на увазі», або «о, це не так погано».
• Відповідати співрозмовнику коротко та зрозуміло.
• Задавати відкриті запитання, щоб співрозмовник відповідав на них так, як йому зручно.
Розмова для отримання порад
Батьки часто бувають невпевнені у тому, чи вірно вони виховують дитину, особливо, якщо перша дитина. Для них фахівець є своєрідним «експертом», який знає, що і як робити. Протягом бесіди з надання порад пам'ятайте, що стосунки дитини та її батьків відрізняються від ваших з нею стосунків.
– Завжди стежте за тим, чи вірно зрозуміли батьки вашу пораду.
– Не нав’язуйте батькам свої поради.
– Не дозволяйте батькам думати, що ви надаєте їм готову пораду і від них вже нічого не вимагається.
– Знаходьте разом вирішення проблем.
– У разі необхідності зверніться до батьків.
Повідомлення поганих новин
Темами розмови можуть бути: поведінка дитини, проблеми ДНЗ, батьків (дитина спізнюється або взагалі залишається вдома). Ця бесіда може викликати різні емоції.
Метою розмови з приводу поганих новин є не лише повідомлення цих поганих новин, але й надання підтримки.
Варто звернути увагу на наступне:
• Формулюйте погані новини ясно і конкретно.
• Не чекайте довго, одразу ж повідомляйте погані новини.
• Давайте короткі зрозумілі пояснення, будьте чесні та відкриті.
• Зупиняйтеся більше на незрозумілих пунктах.
• Заохочуйте інших до пошуку рішення.
• Надайте можливі пропозиції.
Ділова вправа «Визнач позицію»
На слайді представлено 1 частини речень, педагоги пропонують різноманітні варіанти закінчення речення, таким чином визначають девіз співпраці із батьками:
Ставитися до батьків:
Нетерплячих – терпеливо,
Сором’язливих – турботливо,
Розгніваних – доброзичливо,
Образливих – толерантно,
Грубих – витримано,
Вимогливих – делікатно.
І до всіх, до всіх разом – уважно!
Ділова гра «Суд»
А тепер запрошую взяти участь у рольовій грі «Суд». Наше судове засідання буде присвячене питанню нових підходів в роботі з родиною та нетрадиційним формам співпраці.
Перед початком гри ми поділимося на 3 команди :
1 команда - захисники ;
2 - команда - обвинувачі ;
3 - команда - присяжні засідателі .
У ролі суддів пропоную вибрати адміністрацію.
Команди «захисників» і «обвинувачів» протягом 2 хвилин в процесі обговорення виділяють основні та вагомі аргументи на користь використання нетрадиційних форм роботи з батьками або навпаки. Потім суддя надасть слово кожної зі сторін. Після виступу «захисників» і «обвинувачів» панове присяжні засідателі порадившись, винесуть свій вердикт , а суддя зачитає рішення суду з даного питання. На цьому наше судове засідання буде закрито .
Передбачувана мова захисників.
Традиційні форми роботи з батьками (бесіди, збори, куточки) дають малий результат. Потрібні нові нетрадиційні форми для зближення дітей, батьків, педагогів.
Нетрадиційні форми роботи з сім'єю покликані встановлювати теплі неформальні, довірчі відносини, емоційний контакт між педагогами та батьками, батьками і дітьми. Батьки стають більш відкритими для спілкування.
Нетрадиційні форми роботи з сім'єю дозволяють педагогам, керуючись почуттями педагогічного такту у взаємовідносини з батьками, виступати тільки в ролі фахівця-консультанта, але при цьому ненав'язливо передавати їм необхідні педагогічні знання. До того ж, «занурення» в життя дошкільного закладу здатне більшою мірою продемонструвати батькам особливості виховання і навчання дітей у дитячому садку. А спостереження за дитиною в новій обстановці дозволяє інакше поглянути на неї і на спілкування з ним в домашніх умовах.
Дозволяють активізувати і збагачувати виховні уміння батьків, підтримувати їх упевненість у власних педагогічних можливостях , поширювати позитивний досвід виховання в сім'ї.
Родина і ДНЗ - два важливих інституту соціалізації дітей. Їх тісна взаємодія зіграє позитивну роль у всебічному розвитку дитини.
Відображення результатів використання нетрадиційних форм на особливий емоційний мікроклімат сім'ї , на теплоту , ніжність і духовне спілкування батьків і дитини.
Поява в родині спільних інтересів , захоплень як для дорослих , так і для дітей.
Розробка нових підходів до взаємодії дитячого саду і батьків як чинника позитивного всебічного розвитку дитини.
Організація наступності в роботі ДНЗ та родини з питань оздоровлення, дозвілля , навчання і виховання.
Передбачувана мова обвинувачів .
Труднощі залучення батьків до участі у заходах ДНЗ, особливо з проблемних сімей .
Матеріально - технічне оснащення приміщень ДНЗ .
Багато форм вимагають досить тривалої і серйозної підготовчої роботи .
Надмірна зайнятість батьків.
Невміння і небажання дорослих організувати спільну сімейну працю і відпочинок.
Не завжди висока компетентність вихователів у питанні організації та побудові контакту з батьками в сучасних соціальних умовах.
Постанова суду
1 . Схвалити позитивний досвід роботи педагога дитячого садка.
2. Педагогічному колективу перейняти позитивний досвід ефективної взаємодії педагогів з батьками.
3. Всім педагогам продовжити освоєння нетрадиційних форм роботи з батьками, а саме: дискусій, круглих столів , тематичних лекцій на виховну тему , усних журналів, практикумів.
4. Здійснювати постійне вивчення батьківських запитів на освітні послуги з подальшою корекцією плану роботи ДНЗ з сім'єю.
5. Всі нові форми і методи взаємодії сім'ї та ДНЗ мають сприяти встановленню довірливих відносин між педагогами та батьками, і формуванню усвідомленого ставлення вихователів до своєї виховно - освітньої місії .
6 . Усунути труднощі залучення батьків до взаємодії можна, якщо вони будуть бачити особисті досягнення своєї дитини, її індивідуальні прояви, фіксацію успіхів у розвитку. Тому потрібно використовувати будь-які досягнення і прогрес у здібностях дитини для оцінки його успішності. Трансляція батькам позитивного образу дитини під девізом: "Ваша дитина - краще всіх!" з обережними порадами. Батьки, переконані в тому, що їхню дитину в саду люблять, навчають, виховують, розвивають, легше йдуть на контакт і співпрацю.
Відеоперегляд притчі «Все залишає свій слід»
Жив - був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав йому мішечок з цвяхами і наказав кожного разу , коли він не стримає свого гніву , вбити один цвях в стовп огорожі.
У перший день в стовпі було декілька десятків цвяхів. На іншому тижні він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем число забитих в стовп цвяхів стало зменшуватися. Хлопець зрозумів , що легше контролювати свій темперамент, ніж забивати цвяхи .
Нарешті прийшов день, коли він жодного разу не втратив самовладання. Він розповів про це своєму батьку і той сказав, що цього разу кожен день, коли синові вдасться стриматися, він може витягнути з стовпа по одному цвяху.
Йшов час, і прийшов день, коли він міг повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку і підвів до паркану:
- Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш людині що-небудь зле, у нього залишається такою ж шрам, як і ці дірки. І не важливо, скільки разів після цього ти вибачишся - шрам залишиться.
Висновок: співпрацюючи з батьками слід пам’ятати, що всі вчинки та слова вихователів залишають слід в душі як вихованців, так і їхніх батьків.
семинар с ротителями.ppt
.jpg)
.png)